П’ять щасливих благ, що дає летюча миша та інші цікаві факти

У європейській культурі кажан асоціюється з ніччю, темрявою та ворожими до людини силами, які у цій темряві ховаються. Це у середні віки Диявола малювали з крильми летючої миші. Правда з часом – звичайна справа для статусних аксесуарів – Князь Темряви позбувся монополії на цю оригінальну прикрасу. Нею почали хизуватися звичайні чорти та демони, рангом понижче. А нині такі крила можна побачити у звичайного безштанного чортеняти ростом ледве вищого за нічний, пардон, горщик – sic transit gloria mundi…

Також до зниження статусу плаща а-ля кажан доклав руки (або крила) певний мешканець Америки. Це – кажан-вампір, відомий через свої дещо ексцентричні кулінарні вподобання. Любов вампіра до крові тварин дала привід широкому загалу підозрювати понурих послідовників графа Дракули у певній здібності до перевтілювання. Згідно з легендою, вурдалаки можуть перетворюватися на кажанів. І тепер без ефектного перетворення мертвяка-кровопивці у нетопира не обходиться жоден фільм про вампірів.

Треба визнати, що не всі європейці переслідували словом і ділом безсловесних істоток. Наприклад, один середньовічний трактат підіймає свій голос на захист летючої миші й наполегливо рекомендує людині брати з неї приклад. Бо: “там де вони (кажани) важаться на довге перебування, вони міцно тримаються одне одного та створюють цільне гроно – вид взаємної підтримки, який зустрічається у людей дуже рідко.” Погодьтеся, не часто випадає побачити гроно людських осіб різної статі та віку, що висить вниз головою на стелі…

Дещо інакше сприймали кажанів в античні часи: давні греки вважали їх істотами хитрими й розумними, хоч і ставилися до них з певною засторогою. Також у греків нетопир символізував пильність. Крім того, летюча миша вважалася оберегом – прибита цвяхами до дверей вона могла захистити від чаклунства та злих духів ночі. Думаємо, використання летючої миші, намальованої за трафаретом дасть такий самий ефект; та буде набагато гуманнішим та більш гігієнічним.

І давні римляни, і греки порівнювали з кажанами  нічні розваги та пристрасті певної, вельми інтимної природи. Та й значно пізніше, у XIX столітті, образ летючої миші був пов’язаним з нічним життям та життям “напівсвіту”: бал, оперета, флірт, любовна інтрижка – це все стихія летючої миші.

В Африці стосунок до кажанів наближався до ідей давніх греків. Африканці вважали її втіленням мудрості – а й дійсно: наскільки треба бути розумним, щоб літати у повній темряві та ні на що не наштовхуватися! Тому в африканських казках у кажанів часто шукають поради у складній ситуації.

А ось у Китаї летюча миша – щасливий знак. Зображення кажана забезпечувало власникові повне, безумовне й абсолютне щастя. А якщо малюнок був ще й червоним, то всі можливі злі духи розбігались у паніці якомога далі, а всякі неприємності взагалі не сміли показатись на очі страшному намальованому звіру. Ще більш разючий ефект траплявся за використання п’яти кажанів. Вони давали власникові п’ять щасливих благ – довголіття, багатство, здоров’я, доброзвичайність та захист від насильної смерті.